Еволюція. На думку Олександри
Архипової, анекдоти про Вовочку зобов'язані своєю популярністю
розповідям про дитинство Леніна. Фактично Вовочка і є замаскований
Ленін. Перші зразки циклу про Вовочку з'явились одразу після революції.
Втім, харизматичний хлопчик був тоді трохи іншим – такий російський
бойскаут, бадьорий піонер. Як вважає Архипова, тільки після Вітчизняної
війни в дітей з'явилося дитинство в нашому розумінні.
Образ. Вовочка вражає дорослих своїм
наївно-цинічним ставленням до життя – такий собі російський Бівіс і
Батхед. Головні його антагоністи – піднесено-пафосні вчителі та батьки,
які бояться слова «член» і наполягають на тому, що дітей приносить
лелека.
Тенденції.
«Серія про Вовочку живе й перемагає, – вважає Дмитро Вернер. – Кількість
анекдотів про нього не зменшується. Характер Вовочки, його
психологічний портрет не міняються – міняєтьсяя тільки антураж». От,
наприклад, реакція на легалізацію одностатевих шлюбів.
«Вовочка гуляє на вулиці, його кличуть: - Вовочко, йди додому! Вовочка голову піднімає й говорить: - Зараз, мамо. - Я не мама, я тато. - Ну хто ж вас розбере».
Що б не відбувалось у світі, Вовочка знайде що
сказати.
"ТЕЩА"
Еволюція. Анекдоти про тещу почали
складати ще з другої половини XIX століття. «Звідки вона з'явилася, по
великому рахунку незрозуміло, – зізнається Олександра Архипова. –
Традиційно проблеми виникали зі свекрухою, а не з тещею». Єдине
пояснення, що спадає на думку дослідникам, полягає в тому, що теща – це
народна форма фемінізму, спосіб жіночого самоствердження, альтернативний
традиційному придушенню дружини з боку свекрухи. Тобто в анекдотах про
тещу жінки всього світу говорять: «От вам, мужики! І на вас знайдеться
управа!»
Образ. Теща
погана, зла, дурна, бридка. Це один з деяких повністю конвертованих
сюжетів, зрозумілий будь-якою мовою і будь-якій соціальній групі.
Олександр Бєлоусов розповів, що в одного американського фантаста є
розповідь про зустріч з інопланетянами. Від того, чи зрозуміють мешканці
різних світів одне одного, залежить майбутнє людства. Отож, земляни й
космічні прибульці знайшли спільну мову в анекдотах про тещу.
Цікаво, що почали тему жінки, а тепер
розповідають про тещу саме чоловіки.
Тенденції. Теща – це вічне. Здається, ці
анекдоти не зникнуть, навіть коли буде вирішене квартирне питання й
зяті зможуть позбутися від постійного спілкування з батьками дружини.
Поки що класичні анекдоти про тещу залишаються, у них тільки додаються
технологічні реалії:
«Компанія
мобільного зв'язку запровадила нову послугу – «Номер любої тещі». Після
п'ятої хвилини розмови оператор починає вам доплачувати».
"ДАЇШНИК" Еволюція. «Змінюються професії,
які ви не любите, – говорить Олександр Белоусов. – Раніше був сантехник.
Зараз про них майже не розповідають. Нецікаво. Сантехники стали
нормальні. Зате з'явився даїшник. Анекдоти – це спосіб самоствердження».
Образ. Як сказала про даїшника
Олександра Архипова, «питання не в тому, чому хтось потрапив у герої
анекдоту, набагато важливіше зрозуміти, що потрібно зробити, щоб до тебе
прилипли традиційні сюжети». Відповідь напрошується сама: потрібно дуже
набриднути хорошим людям.
Даїшники
саме це й зробили. Це ніби психотерапія: якщо ворога не можна перемогти
в житті, це можна зробити в анекдоті.
«У чому різниця між збитим собакою й збитим
даїшником? Перед збитим собакою яскраво виражений гальмівний слід».
Тенденції. Припустимо, що трапилося
диво: співробітники державтоінспекції стали ввічливими й
законослухняними. Чи позначиться це в анекдотах? Можливо, місце даїшника
займе, наприклад, податковий інспектор або ріелтер. Але відбудеться це
не одразу.
"БЛОНДИНКА" Еволюція. «Європейський ідеал
краси, – говорить Олександра Архипова, - покладав, що темноволоса жінка –
демон, а блондинка, відповідно, ангел. От ця набридла всім
ангелоподібність блондинки й пародіюється в анекдоті».
Масова свідомість помстилася розрекламованим
Білосніжкам іміджем цілковитої дурепи. У російській культурній традиції
ідеальність світловолосих жінок не прописана, відповідно немає й
традиційного уявлення: раз блондинка – виходить, дурепа.
Образ. Хто така блондинка? «Гарненька,
дурненька, сексуальна, – каже Дмитро Вернер». Але анекдоти експортуються
не самі по собі, тільки разом зі своїм прототипом. Хто зараз не зможе
назвати кілька таких створінь серед своїх знайомих?
Тенденції. Блондинки самі почасти
винуваті в тому, що анекдотичний цикл став приживатися на російському
ґрунті. Телевізійні світлокосі діви починали свою кар'єру з того, що
гаряче спростовували обвинувачення в дурості, яких їм ніхто не
інкримінував. Але, як відомо, досить щось спростувати, як це спростоване
одразу піде в народ. Саме так і трапилось. І тепер російські блондинки й
справді почувають себе несправедливо скривдженими.
"НОВИЙ РОСІЯНИН" Еволюція.
Як думають фахівці, «новий росіянин» – це продовження теми
генеральської дружини, досить популярної після Другої світової війни.
Генеральша – це така сільська тітка, на чию малограмотну голову разом із
чоловіковими чинами впало небачене у ті часи багатство. «Це була епоха
моторошного грабунку Німеччини, – говорить Олександра Архипова, – коли
цим самим генеральшам дісталися гардероби німецьких аристократок, а вони
навіть не могли відрізнити пеньюар від вечірньої сукні».
Образ.
Темна й дикувата істота, зайнята розпачливою й невигадливою
демонстрацією власного добробуту, – це і є «новий росіянин». Але якщо з
генеральш сміялися поблажливо, то з кримінальних авторитетів знущалися
вже зовсім по-іншому.
«Новий росіянин» узвичаїв супутнього
персонажа – «худорлявого чоловічка а "запорожці”», який ніколи, ні під
яким соусом у герої анекдотів потрапити не міг. Але отут анекдот почав
виконувати серйозну функцію соціального психотерапевта.Анекдот –
це єдина ситуація, у якій «худорлявий чоловічок у "запорожці”» може
перемогти «крутого хлопця на "мерсі”».
Тенденції.
Зараз анекдоти про «нових росіян» розповідають ті, хто ніколи сам не
бачив людини в малиновому піджаку із золотим ланцюгом на накачаній шиї.
Рано чи пізно цей персонаж вимре. Хто прийде йому на зміну –
незрозуміло. Може, це будуть міністри, губернатори та інші чиновники.
«Високий
чиновник, який збив двох людей на пішохідному переході, запитує суддю: - Які тепер наслідки будуть? - Ну,
тому, хто головою лобове пробив, років п'ять – за спробу терористичного
акту проти посадової особи, а тому, хто в кущі відлетів, можна й усі
вісім: ще й за спробу зникнути з місця злочину».
